Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
замінник — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
замінник — (матеріял, виріб і под., що використовують замість іншого дорогого / дефіцитного), замінювач, субститут; суроґат, ерзац (неповноцінний замінник) … Словник синонімів української мови
замінювач — а, ч. Те саме, що замінник … Український тлумачний словник
жирозамінник — а, ч. Штучний замінник технічних жирів … Український тлумачний словник
шкірозамінник — а, ч. Замінник шкіри (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
алмазозамінник — а, ч. Матеріал, який за своїми властивостями може замінити алмаз … Український тлумачний словник
метазамінник — а, ч. Атом галогену або група атомів, що замінює гідрогеновий атом у мета положенні в ароматичному персні сполуки … Український тлумачний словник
оксизамінник — а, ч. Гідроксил радикал, оксигрупа, що нею замінюють Гідроген, галоген та ін. в органічній сполуці … Український тлумачний словник
перемінник — а, ч. Той, хто замінює іншого на якій небудь роботі, службі … Український тлумачний словник
субститут — ч. 1) род. у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. || Право судовласника на заміну вказаного у чартері судна іншим, рівноцінним. 2) род. а, заст. Заступник … Український тлумачний словник
